Перейти до контенту
0 800 507 028
Новини

Як у Силах тероборони навчають мінометників

Сили територіальної оборони ЗСУ 997 переглядів

На позиції стоїть п’ять мінометів, біля яких пораються військовослужбовці. Інструктор дає команду: “Увага! Ціль 23 СПГ, приціл 753, кутомір 30-67, осколкова, підривник осколковий, заряд третій, навести!”. 

Для непосвячених це звучить, як магічне заклинання. Однак для трьох десятків військовослужбовців, які навчаються на фаховому вишколі мінометників, це цілком зрозуміла команда.

Впродовж трьох тижнів вони вивчають основи робити з мінометом. По закінченню навчання злагоджені мінометні розрахунки поїдуть виконувати бойові завдання у свою бригаду Сил тероборони, яка тримає лінію фронту.

Розповідаємо, як відбувається навчання.

Міномет — це колективна робота

Інструктору на псевдо “Яса” поза шістдесят. За освітою філолог. Працював режисером театру. У 2014 році пішов захищати Україну, був командиром мінометної батареї. Зараз навчає бійців ставати мінометниками в одному із навчальних центрів Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

“Просто мені вже вік трошки. Сказали: дядьку, йди, на передку ти не потрібен. Отак і став інструктором”, — розповідає він.

Це він віддає команду слухачам, як по двоє стоять біля п’яти мінометів калібру 82 мм.

“Ми готуємо бійців, щоб вони могли виїхати в поле з мінометом, з певним обладнанням, навестись і відкрити вогонь. Ось і все, наче так просто. Але для цієї простоти треба багато чого знати. Треба знати, як це можна зробити за допомогою бусолі, компасу, планшету, орієнтиру. Зброю треба знати досконало. З чого складається, як працює, як відпрацьовувати по певних цілях. Вчимося елементарними артилерійськими азам науки”, — пояснює “Яса”. 

Він каже, що завдання мінометників — допомогти нашій піхоті. 

“Ми ж противника, в основному, не бачимо. Щоб навестися, потрібно мати базу знань і володіти певною технікою. Тоді це виходить влучно, і наша піхота залишається жива”.

Його група працює з мінометами. Інша група займається з бусолями. Третя навчається застосовувати планшет “Кропива”.

Склад мінометного розрахунку — п’ять людей. Однак, за словами “Яси”, на передовій бувають ситуації, коли в силу обставин з мінометом працює лише три людини: один вираховує, інший наводить, третій заряджає. 

“Хлопці мусять бути готові до будь-яких викликів”, — каже він. Тож слухачів навчають працювати як із мінометами радянського взірця, та із мінометами, які мають західні приціли.

Інша група слухачів зібралися навколо бусолі. Інструктор з позивним “Акєла” служить у війську з 2015 року. Був мінометником, головним сержантом взводу, виконував обов’язки комнадира батареї. Зараз навчає слухачів артилерійській розвідці. 

“Я навчаю людей працювати на спостережних пунктах для артрозвідки, щоб вони могли коригувати вогонь артилерії. Для цього потрібна бусоль, дальномір, біноклі. Усе це я навчаю використовувати в комплексі”.

Довгі РУКи ТРО

Військовослужбовець із позивним “Директор” у цивільному житті був менеджером, керував підприємством. Після широкомасштабного російського вторгнення став до лав Сил ТрО. Служив командиром комендантської роти, має бойовий досвід. Після навчання буде воювати на 120-міліметрових мінометах, які його підрозділ отримає по програмі “Довгі РУКи ТРО”. Це спільний проєкт Сил ТрО і фонду “Повернись живим”, завдяки якому кожна бригада Сил територіальної оборони одержить необхідне обладнання для розгортання розвідувально-ударних комплексів (РУК) зі 120-мм мінометами.

Уся країна збирала кошти на РУКи. Нещодавно перші шість бригад отримали від фонду майже все необхідне супутнє обладнання для розгортання розвідувально-ударних комплексів (РУК) зі 120-мм мінометами. 

“Ми хочемо перемогти нашого ворога, а це можна робити різними шляхами. Один з цих шляхів — це стати мінометниками”, — каже “Директор”.

Після отримання мінометів та проходження злагодження підрозділ вирушить на передову.

“Ми маємо безперервно вчитись”

Третя навчальна група опановує «Кропиву». Інструктор Владислав розповідає, що програмний комплекс «Кропива» дозволяє робити планування, попередню розвідку місцевості, а також рахувати установки для стрільби.

“Ми навчаємо працювати з «Кропивою» кожного курсанта, щоб він міг не просто бути навідником міномета, а в разі, якщо втратиться ланка управління, міг стати на посаду командира і безпосередньо керувати боєм”. 

Владислав вважає, що для того, щоб бути хорошим мінометником, найважливіше — відповідальність. “Ми з вами воюємо з росіянами, і ми маємо відповідально підходити до справи. Ми маємо безперервно вчитись. Чим глибше ми зариваємось, тим більше ми виживаємо, і чим більше ми знаємо, тим більше систем ми можемо опанувати”.

За його словами, мінометнику потрібно не тільки вміти стріляти з міномета, а ще і робити кругову оборону своїх вогневих позицій.

“Я воював під Бахмутом, і в мене був такий випадок, коли позиція мого мінометного розрахунку залишалась першою на лінії вогню, тобто перед нами піхотні підрозділи вже не стояли певний час. І відповідно ми займали кругову оборону і мали бути готові до будь-якого розвитку події. Відповідно курсанти також проходять і деякі загальновійськові предмети, в тому числі і основи домедичної допомоги”. 

Владислав служив з 2019 року в управлінні 112 київської бригади територіальної оборони. Згодом вирішив спробувати себе в артилерійській справі, працював з бусоллю. У вересні 2022 року навчався в Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Потім воював під Бахмутом у лавах 241 київської бригади Сил ТрО.

Він переконаний, що у Силах територіальної оборони більшість військовослужбовців — це люди, які прийшли до війська заради того, щоб захистити свій дім та Україну. Не кожен з цих бійців має відповідний військовий фах. “Вони якраз приходять до таких навчальних центрів, як наш, для того, щоб опанувати нову спеціальність і далі вже більш професійно виконувати свої обов’язки”.

Основне — мотивація

“Ми даємо їм розуміння, як все працює в комплексі. Починаємо з топографії. На комплексних заняттях піднімають коптер, дивляться цілі. Ці цілі передаються на батарею, на планшет, розраховують. Потім умовно, спочатку без стрільби, дають відхилення по цілі. Слухачі взаємодіють як з аеророзвідкою, так і зі спостережними пунктами, які використовують оптичні засоби розвідки. Власне, ми вчимо їх всьому. Навчаємо тому, що треба на війні”, — пояснює інструктор Андрій.

Інструктор із позивним “Пітон” розповідає, що будь-який із курсантів може бути і командиром, і навідником, і обчислювачем, і топогеодезистом. Першу половину курсу слухачі навчаються усьому. 

“На проміжному контролі ми визначаємо спроможності кожного слухача — хто до чого здібний, і з командиром батареї вже їх розбиває на розрахунки. Це уже ті розрахунки, в яких вони будуть працювати. Навідник має мати добрий зір, обчислювач, звичайно, має добре рахувати тощо”.

Наприкінці навчання буде бойова стрільба.

Він вважає, що цих трьох тижнів в цілому достатньо, щоб в умовах війни навчити бійця базовим знанням та навичкам мінометника.

“Основне, щоб у людей була мотивація. Люди мають бути зацікавлені навчатися. Палкою нікого не заставиш. Хлопці мотивовані, вчаться, схватують. Подобається, що вони ставлять такі питання, яких не розглядали під час навчання. Вони хочуть докопатися до істини. Поки задача стоїть, щоб навчити робити, а потім вже буде якість, точність і швидкість”, — каже “Пітон”.