Завдання передусім, люди — повсякчас

Мілітарний вислів «Завдання передусім, люди — повсякчас» (англій­ською — Mission first, people always) можна зустріти в різноманітних суспільних сферах: від бізнесу і політики до культури. Зазвичай так го­ворять, коли потрібно віднайти баланс між важливістю завдання і не­обхідністю подбати про тих, що його виконують.

Говорячи «Завдання передусім, люди — повсякчас», військові здебільшого мають на ува­зі небезпечне завдання на фронті, бойовий наказ, отриманий від командування, який треба виконати, незважаючи на перешкоди. При цьому ризик для життя і здоров’я особо­вого складу вкрай великий. То як же бути з другою частиною вислову, яка стверджує, що попри важливість місії, треба повсякчас берегти своїх бійців?

На перший погляд, принцип суперечить сам собі. Однак це не так.

Дуалізм «завдання-люди» не матиме сенсу, якщо надати перевагу будь-якій складовій. Перше неможливе без другого, друге не має змісту без першого.

Командир може понад усе дбати про безпеку підлеглих, але тоді це ставить під загрозу виконання наказу. Провалене завдання — це ризик для інших підрозділів, а відтак — і для всього війська. У підсумку, оскільки ворог захоплює нові території, це призводить до ще більших втрат як серед військових, так і серед цивільних.

Воїн, який став на захист свого дому, мусить бути готовим до небезпеки в будь-який момент. Без його вміння подолати свій страх, перетворивши його на злість і бажання помсти ворогу, існування та призначення Збройних Сил втрачає зміст.

З іншого боку, занадто гаряча одержимість результатом, коли командир підрозділу не зважає на втрати серед підлеглих, вбиває мотивацію серед бійців та породжує недовіру до очільника. Руйнується те, що становить основу командної роботи — злагодженість та згуртованість.

Тут доречно буде процитувати слова командира одного з підрозділів Сил ТрО ЗСУ, Олек­сія Фандецького з позивним «Фантом», які він сказав у розмові для проєкту Сил терито­ріальної оборони «Великі битви»:

«Один і той самий наказ можна виконати у декілька різних способів. Я завжди обираю той, який максимально збереже життя людям».

Як бачимо, мова якраз про те, що наказ командування має бути виконано, але справж­ній лідер зробить все можливе, щоб втрати серед його бійців були якнайменшими.

З досвідченим та вмілим командиром боєць розуміє, навіщо він виконує своє завдання. І коли вірить, що командир віддав наказ, піклуючись про життя підлеглих, то здатний не тільки вистояти, але й проявити ініціативу і навіть через надзусилля завдати макси­мального ураження ворогу.

Слід додати, що надійним інструментом для досягнення балансу між завданням та людьми — є навченість. Навченість командирів та підлеглих. Першим це дає можливість ширше розуміти бойовий наказ, аналізувати передумови та наслідки, а також знаходити оптимальні варіанти й способи виконання. Другим — отримані навики не лише дозво­лять добре виконати завдання, але й у потрібний момент збережуть життя.