Яким повинен бути сучасний сержант ЗСУ

Головний сержант Сил ТрО ЗСУ старший май­стер-сержант Олександр Гарбузенко у війську вже 22 роки.

«У 18 років я пішов на строкову службу, по­трапив у батальйон почесної варти прези­дентського полку. Там і отримав первинне сержантське звання», — розповідає він. «Далі підписав контракт і почав служити в 30 ОМБр на посаді командира відділення в батареї управління артилерійської розвідки. В цьому підрозділі я „доріс“ до посади головного сер­жанта батареї».

24 лютого Олександр зустрів уже на посаді головного сержанта РУ «Захід», а влітку 2023-го став головним сержантом Сил ТрО.

Про сучасну тероборону та роль сержанта у новому українському війську розповідає головний сержант Сил ТрО ЗСУ Олександр Гарбузенко.

Олександре, більшість бійців і командирів у теробороні — це в нещодавньому минулому цивільні люди. Чи вдалося, на Ваш погляд, їм адаптуватись до нових умов? І що від цього здобуло наше військо?

Так, не секрет, що в Сили ТрО прийшли люди переважно без військового чи воєнного досвіду. В них за спиною був досвід лише цивільних професій. Втім, я не вважаю, що це недолік. Навпаки — це перевага. У війську вони здобули не­обхідні навички. А цивільний досвід їх тільки підсилив.

Як на мене, саме завдяки цивільним у Силах ТрО ми маємо можливість будувати сьогодні нове українське військо, не переобтяжене старими армійськими стереотипами. Сили ТрО додали креативності, певної навіть свободи нашим ЗСУ.

В 2022 році територіальна оборона достойно прийняла виклик. Адже спочатку планувалось, що наші підрозділи бу­дуть виконувати завдання за місцем дислокації, але ситуа­ція на фронті продиктувала інше.

Що було й залишається найважливішим для ефективнос­ті підрозділу?

Підготовка. Тут дуже багато залежить від командира. На­приклад, як він вибере собі помічників-сержантів, наскіль­ки добре зможе розгледіти лідерів. Без вмілих молодших командирів підрозділ матиме чималі проблеми.

Те саме стосується й інших сержантських посад. Насампе­ред, головних сержантів взводів і рот, а особливо батальйо­нів та бригад. Бо сержантська ланка — це хребет підрозділу.

Роль наймолодшого командира, командира відділення, особливо в умовах теперішньої війни, багато в чому визна­чальна. У Силах ТрО чимало робиться і ще буде зроблено для того, щоб підвищити фаховість цієї ланки.

Важливо мати і лідерські якості. Ми цінуємо, коли люди, які отримують первинне сержантське звання, в цивільному житті мали, наприклад, управлінський досвід. Втім, най­краще всі ці риси молодшого командира можна побачити тільки в бою.

А якщо детальніше, які риси повинен мати командир від­ділення?

Бути вимогливим до себе. Бути відповідальним. Адже від­повідаєш не лише за себе, але й за 8 або 10 чоловік.

Мати здатність бачити перспективу. Вміти розраховувати дії на кілька кроків уперед.

Командир має бути гнучким у своїх діях. Адже ситуація на фронті зазвичай не вкладається в один сценарій, а підлеглі — різні люди з різними характерами та навичками.

Дисциплінованість. Маю на увазі власну дисциплінова­ність, яка має бути взірцем для бійців. Недарма ж кредо на­ших сержантів — «Слідуй за мною, роби, як я».

Також командир повинен бути людиною з достатнім рів­нем культури. Командувати своїм підрозділом потрібно до­стойно, з повагою до бійців.

Сержанту також потрібні комунікативні вміння, адже він відповідає і за настрій колективу та порозуміння між бій­цями.

Важливо також, щоб сержант був надійним, аби офіцер міг цілковито на нього покластись, і між ними була цілковита довіра.

Ще б я додав самостійність і чесність.

Обов`язково раджу всім командирам-сержантам застосо­вувати Аналіз проведених дій (АПД). Це надзвичайно діє­вий інструмент. Тільки це потрібно робити без жодного шикування і примусу. Це повинна бути відверта розмова командира та його бійців у невимушеній атмосфері. Звісно, якщо це можливо.

Часто за таких умов народжуються цікаві рішення того чи іншого питання. Коли ніхто ні на кого не тисне, і кожен має право висловити свою думку, вдається найкраще проаналі­зувати помилки й успіхи.

Для військового колективу дуже важлива внутрішня зла­годженість. За неї також відповідає сержант. Як її досяг­нути?

Створити такі умови, щоб підлеглі йшли саме до тебе зі своїми питаннями. Не «перестрибували через голову», іду­чи одразу до командира ланкою вище.

В нас, на жаль, часто інакше. Наприклад, рапорт стрільця на відпустку одразу потрапляє до командира роти. А такі речі повинен вирішувати і погоджувати безпосередній ко­мандир.

Обов`язково потрібно тренуватися зі своїми людьми. І вза­галі бути з ними 24/7. Принаймні для сержантів рівня взво­ду — це дуже необхідно.

Потрібно також знати кожного зі своїх бійців. Не просто прочитати особову справу, а справді знати чим живуть люди, які в них проблеми і здобутки. Також знати характер кожного. Хто як реагує на критику й похвалу.

Що можете сказати про наш вишкіл сержантів?

У Центрі підготовки сержантського складу при 150 на­вчальному центрі повноцінна цікава інтенсивна програ­ма, доволі непогане забезпечення і навчально-матеріальна база. Дуже важливо, які інструктори. Може бути чудове об­ладнання і техніка, але якщо інструктор доступно, зрозумі­ло й цікаво про все це не розповість, то потрібного ефекту воно не матиме.

Кожен наш інструктор має бойовий досвід, а це — чи не найважливіше.

Чи сержант — це завжди права рука офіцера? Чи це самостійний керівник, які подає власні ідеї?

Сержант — це точно не самостійний керівник. Якщо кожен буде командувати по-своє­му, то не буде кооперації між усіма ланками.

Наприклад, головний сержант взводу — це, в ідеальному випадку, досвідчений стар­ший боєць, що добре знає свій підрозділ і, скажімо, допомагає адаптуватися лейтенан­ту, якого щойно призначили. А під час виконання завдань, він, опираючись на досвід, дає йому слушні поради.

Сержант і офіцер — це синхронний механізм, чітка взаємодія. Також не забуваймо, що сержант в критичній ситуації повинен замінити командира.

Сержант роти — це вже ширша посада. В нього значно більше підлеглих, оскільки йому підпорядковуються щонайменше три сержанти взводів, дев`ять командирів відділень, сюди ж додається сержант з матеріального забезпечення. В його обов`язки входить і забезпечення підрозділу, і бойова підготовка, і підтримання дисципліни.

До всього він ще й надає кадрові рекомендації. Пропонує для підвищень і заохочень того чи іншого бійця. Це радник командира.

Тобто, сержант — це, якщо говорити цивільними категоріями, менеджер підрозділу.

Якщо сержант роти знаходиться серед бійців, то сержант батальйону вже більше часу проводить в штабі. У нього значно більше адміністративних обов`язків.

Хоча все зводиться до тієї ж формули: підготовка, дисципліна, поради командиру.

Зараз ми проводимо регулярні збори головних сержантів (від рівня роти до бригади). На цих зборах відбуваються необхідні лекції та обмін досвідом. Усе те, що потрібне для особистісного і професійного росту. Є теми, які стосуються також документообігу чи інформаційної безпеки.

Що можете побажати сержантам Сил ТрО?

Я бажаю всім не зупинятися на досягнутому, а рухатись вперед. Не боятися ставити собі амбітні цілі.

І ніколи не забувати про особовий склад! Постійно знаходити можливість для спілку­вання і мотивації підлеглих бійців.