Ворог мінує все підряд. Про важливість вивчення азів саперної справи

Старший сапер 121-ї окремої бригади Сил ТрО, старший солдат Олексій «Кратос» розповів «Спротиву» про роботу свого підрозділу на півдні країни: як ворог мінує цивільні будинки і посадки, а також про те, наскільки важли­во піхотинцеві знати ази мінно-вибухової справи.

Знайшов своє призначення у саперній справі

До широкомасштабної війни я не мав досвіду саперної справи, не цікавився вибухівкою. Коли я добровільно прийшов до ТЦК та СП, то хотів бути стрільцем або кулеметником, бо на строко­вій службі непогано стріляв. Але місць для стрільців вже не було, і мене закинули у саперний взвод. На початку не все йшло гладко, не одразу я полюбив саперну науку.

Але коли максимально занурився у навчання, з часом я полюбив цю справу. Багато в чому зобов’язаний своєму побратиму, який мені допомагав. Він повірив в мене, а я в нього. І сьогодні ми працюємо разом пліч-о-пліч.

Наша бригада виконує бойові завдання на південному напрямку. Особливо багато роботи було на початку нашої служби, але і зараз її вистачає. Ми були добре підковані теорією, але на полігонах підривати міни — це одне, а мати з цим справу на фронті — зовсім інше.

Тому на початку, звичайно, було складно. Були деякі побоювання зіштовхнутись з мінами і снарядами, але треба було працювати. І з кожним днем ми здобували все більше професійного досвіду, стикаючись з різними видами мінних пасток. Ворог мінував цивільні будівлі, подвір’я, відра, розкидані обойми від автоматів, дивани у будинках. Все могло бути заміновано. Увагу треба було звертати буквально на все.

Робота в посадках

На відміну від міст і сіл, дещо інша справа — виконувати завдання у полі, в посадках. Пра­цювати тут важче, ніж в містах і селах через високу траву і щільну рослинність. У росіян доволі сильна інженерно-саперна школа, їхні сапери ховають мінні пастки доволі уміло.

Посадки росіяни часто мінують протипіхотними мінами, причому доволі різними спосо­бами. І ставлять вони їх не на класичний дріт, який легко виявити, а на мононитку чи рибо­ловецькі снасті. Такі розтяжки набагато важче побачити у будь-яку пору року.

Оскільки сапери рухаються невеликими групами, необхідна повна довіра до свого напар­ника. Щоб він був не менш уважним ніж ти. Бо ми доповнюємо один одного у роботі.

Найважче працювати взимку, коли роботу ускладнює сніг. Не всі міни можна укласти в мерзлу землю. Є нюанси і у роботі з сипучим ґрунтом, коли під міну треба щось підкладати тверде, якщо ти хочеш, щоб вона спрацювала. Але іноді заморозки можуть сприяти нам, бо вранішній іній, який осідає на дротах розтяжок, виблискує на сонці, що кидається в око.

Водночас ми зустрічали і не до кінця активовані ворожі міни. Видно, що їхній сапер або боявся, або поспішав скоріш відбігти із зони можливого ураження. Іноді росіяни погано маскують міни. Очевидно, що у ворога є нашвидкоруч навчені сапери, які погано розуміють принципи роботи з вибухівкою. Але, звичайно, ворог далеко не завжди так халатно ставить­ся до своєї роботи.

Навчання піхоти саперній справі

Нас неодноразово залучали до навчання наших побратимів з піхоти, зокрема, зі штур­мових підрозділів. Не дивлячись на те, що у них є свій великий шмат роботи, знання з мінної справи необхідні всім, так само як, скажімо, навички з тактичної медицини.

Піхотинець може не знати, як правильно знешкодити міну, але має вміти її ідентифіку­вати, розуміти, з чим він має справу, і як таку міну обійти.

Ця війна показала, що мінну справу і сапера треба поважати. Мінні перешкоди — до­волі серйозна справа.

Перше на чому ми акцентуємо увагу на наших інструктажах: якщо ти не розумієш, що перед тобою лежить — ти до цього не наближаєшся, а кличеш обізнану людину, і тільки тоді разом починаєте з`ясовувати.

Якщо ти бачиш боєприпас і не розумієш, як він працює — ти його не чіпаєш.

Заповіді безпеки від сапера

Пам’ятайте, ворог завжди залишає заміновані пастки. Вони можуть бути де завгодно. Замінованими можуть бути дитячі іграшки, консерви, консервації, дуже часто БК. На­приклад, з гранати можуть зняти сповільнювач так, що вона просто вибухне у тебе в руці.

В крайньому разі, якщо ти знайшов щось, що тобі дуже потрібне — береш саперну кішку на мотузці, відходиш, закидаєш, чіпляєш і стягуєш такий предмет. Взяв і пішов — так не працює і може дуже погано закінчитись. Найкраще, щоб у кожній групі був навчений сапер, який знає свою справу.

Якщо тобі цікава саперна справа, ти завжди можеш підійти і обговорити це зі своїм командиром. Аргументувати, що на цій посаді ти можеш принести більше користі під­розділу.

Завдання командира — побачити зацікавленість людини і направити його на фахове навчання. Якщо командир адекватний, то він схвалить таке прагнення свого підопічного.