«У мене ціль — навчити якомога більше офіцерів». Інтерв’ю з інструктором Вишколу капітанів

Навчанням бійців Сил територіальної оборони стар­ший лейтенант Ігор Степанченко на псевдо «Князь» за­ймається з першого дня широкомасштабного вторгнен­ня. Тоді він разом з тисячами киян добровільно став на захист держави.

24-го лютого у збірному пункті 130-го батальйону ТрО «Князь» побачив велику кількість мотивованих людей, які прийшли воювати, але не мали навіть елементарних навичок поводження зі зброєю. Цілими днями Степан­ченко навчав їх азам військової справи. У перервах між цим виходив з групою контрдиверсійної боротьби в ра­йон Ірпеня.

Після звільнення Київщини він не зупинився. Він вчив­ся сам і прагнув навчити ще більше бійців. Після боїв на Харківщині «Князь» розробив план навчання для свого батальйону. А невдовзі його відібрали до групи інструк­торів, які мали запустити «Вишкіл капітанів». Після нав­чання українських інструкторів у Британії, вони взялися за підготовку офіцерів Сил ТрО в Україні.

За понад рік двомісячний курс «Вишкіл капітанів» за­вершили 560 офіцерів. А сам Степанченко отримав ша­блю, якою відзначають найкращого інструктора кожного набору. Такої честі «Князь» удостоєний вже вдруге.

«У мене ціль — навчити якомога більше офіцерів і вклас­ти в них якомога більше знань. Я вкладаюся всією душею в цей курс і бачу результат своєї діяльності. Мені пишуть випускники, що вони зараз на Херсонському напрям­ку ефективно знищують противника та виконують над­складні завдання, використовуючи ті знання і принци­пи, які отримали на „Вишколі капітанів“, зокрема MDMP (Military Decision Making Process — військовий процес ух­валення рішень)», — каже він.

«Це дозволяє вберегти життя бійців»

З 2016-2017 року Степанченко почав готувати військо­вих та цивільних, викладав тактику дій малих груп та тактичну медицину. А буквально за рік до широкомасш­табного вторгнення змінив професію з юриста на мене­джера продажів в ІТ-компанії.

Наприкінці 2021-го йому зробили операцію, вирізали пухлину з щелепи. «У мене половини щелепи не було. Я півтора місяці переважно лежав, тому що не міг нормаль­но вставати та їсти тверду їжу. І коли почалося широко­масштабне, то я був дуже наляканий, що мене через стан здоров’я не візьмуть до війська. Але пощастило — взяли. То я перші півроку війни харчувався пюрешками та міві­ною і бігав без шолому. Я навіть зараз не можу вдягнути та зафіксувати шолом», — розповідає Ігор.

Після оборони Києва та Ірпеня його підрозділ переки­нули на північ від Харкова. Вони вели бойові дії за Демен­тіївку, потім було село Питомник. Після тяжких втрат в районі Дементіївки Степанченко почав долучатися до планування, продовжував займатися навчаннями особо­вого складу, звертався до керівництва батальйону щодо подальшого навчання бійців.

«Я почав дивитися відео по TLP (TLP — Troop Leading Procedures, процедури планування бою) капітана Джасті­на Деліона, опубліковане на сайті управління підготовки Командування Сил ТрО ЗСУ, подивився інші відео, почи­тав розумні книжки, зрозумів, як це все має функціону­вати і почав застосовувати. Ось ці мої «недолугі» знання TLP дали змогу дві наступні БРки ідеально відпланувати і відпрацювати, крім того, і це найважливіше, — особовий склад підрозділу постійно вдосконалював свої знання та навички. В результаті у нас не було ані загиблих, ані по­ранених», — ділиться офіцер.

Після цього він розписав план підготовки батальйону на відновленні на три тижні — хто чим має займатися, що командирам треба повчити TLP та запропонував такі навчання керівництву батальйону. А потім з ним стався «Вишкіл капітанів».

«На співбесіді на інструктора мене питали, що таке TLP та АПД (аналіз проведених дій), я вже знав, що це. Мене спитали, чи розумію я, навіщо це потрібно. І тут мене понесло. Я розповів, що це дозволяє виконати завдання та вберегти життя бійців. Мені досі це болить, бо в мене близько двадцяти бойових друзів загинуло, кілька у по­лоні, але ми їх повернемо».

Після цього Степанченка разом з іншими майбутніми інструкторами Вишколу відправили на навчання в Бри­танію. Звідти вони повернулися з величезним азартом навчати офіцерів.

На «Вишколі капітанів» командири рот, взводів та офі­цери штабів батальйонів вивчають процедури плануван­ня бою (TLP — Troop Leading Procedures), військовий про­цес ухвалення рішень (MDMP — Military Decision Making Process), діляться бойовим досвідом і розвивають свої лідерські навички.

«Перші три набори приїжджали на навчання зі скепси­сом. Думали, що це буде якась формальність, що їх поса­дять читати статути. А зараз вже до нас просяться при­їхати. Після кожного випуску слухачі моєї групи питають, чи можуть вони якось відправити до мене в групу своїх людей. Але ми тепер не беремо всіх, у нас вже відбуваєть­ся відбір», — каже інструктор.

Одна з важливих тем курсу — аналіз проведених дій, АПД.

«Я ще у своєму 130-му батальйоні почав проводити АПД після боїв підрозділу в районі Дементіївки. Хоча тоді це було не АПД, це був дебрифінг. Я просто з усіма поспіл­кувався, зібрав інформацію. У солдатів, у сержантів, у офіцерів абсолютно різне бачення тієї ситуації, що там взагалі відбувалося. І потім ми зрозуміли всі помилки і зробили висновки. Потім я почитав, що таке АПД, і почав це застосовувати, коли ми готувались до бойових дій у лісі під час відновлення».

На Вишколі офіцери відпрацьовують АПД на прикладі футболу. «У нас проводиться чемпіонат по мініфутбо­лу. І от у мене група з людей, більшість з яких не грали в футбол, дійшли до третього місця в чемпіонаті. Чисто за рахунок проведення АПД і врахування своїх помилок. Критично важлива штука в АПД — це закріпити те, що ти проговорив. От ми проговорили про погано викона­ну БРку, в наступному ми реалізували покращення. Ми проводили АДП після тренування, та йшли відпрацювати ще раз — і це закріпилося як навичка. У футболі так само. Вони врахували помилки, вийшли на наступне тренуван­ня — відпрацювали, вийшли на наступну гру — реалізува­ли, і показали результат», — пояснює Степанченко.

Mission command

Інструктори викладають слухачам стиль управління Mission command. «Якщо по-простому, то це можливість підпорядкованих командирів діяти ініціативно, щоб до­сягти поставлених старшим начальником цілей. Фактич­но це можливість командира самостійно впливати на ті рішення, які потрібно ухвалювати на полі бою. Ти їх не погоджуєш — ти знаєш мету, кінцевий стан, замисел ко­мандира та визначені ним обмеження і ти можеш швид­ко ухвалити рішення. Швидкість ухвалення рішення — це критично важливо. І ти, як людина, яка безпосередньо на місці, краще володієш ситуацією».

Степанченко додає, що для Mission command критично важливо враховувати ресурси, ризики та компетентність підпорядкованих командирів. «Якщо ти, як командир на­віть роти, хочеш, щоб був Mission command, ти маєш своїх взводників забезпечити необхідними ресурсами, в тому числі людськими. І тоді вони, в умовах бою, за відсутно­сті зв’язку можуть виконувати завдання самостійно».

Ті, хто примножують знання

Ігор Степанченко каже, що, випустивши шість наборів Вишколу капітанів, інструктори сильно зросли професій­но, стали краще володіти методиками викладання.

«Це дає можливість вкласти більше знань у слухачів. Щоб у них було не просто розуміння, що таке вісім кроків TLP, а були знання, які вони можуть застосовувати. Єди­не, що їм залишається, це адаптувати ці знання до реа­лій».

З кожним курсом нарощується кількість інформації, яку отримують слухачі. «Зараз інструктори — це реально ходячі енциклопедії. Наші інструктори вивчають досвід застосування підрозділів. Тобто раніше це було: «О, гар­не відео штурму, гарна робота аеророзвідки чи ударних дронів», а зараз ми дивимося ці відео і розбираємо їх на деталі, як професіонали. Ми все це враховуємо, робимо зміни в програмі, додаємо кейси, які потім розбираємо з слухачами. Додали більше „Дельти”, більше „Кропиви”, адаптовуємо програму до сьогоднішніх умов ведення бо­йових дій».

Інструктор каже, що його додатково мотивує те, що ви­пускники, з якими він підтримує зв’язок, використову­ють отримані знання і навички. Що у них виходить.

«І важливо, що вони самі почали поширювати отриман­ні знання та навички. От ми навчили ротного, він повер­нувся у підрозділ і навчив ще трьох взводних. Відбулося примноження знань».