Сили ТрО вдосконалюють підготовку сержантів

У свої 52 роки Андрій «Таксист» знову сів за парту. Він став курсантом вишколу сержантів 150-го навчального центру Ко­мандування Сил ТрО. Усе через бажання отримати нові знання, які допоможуть чоловіку краще виконувати бойові завдання.

За освітою Андрій інженер-хімік. Але у цивільному житті змі­нив кілька десятків професій, аж доки не став таксистом. Ши­рокомасштабне вторгнення знову кардинально змінило життя, а саме історія двох знайомих Андрія. Ще у 2014-му вони вті­кали від війни з Донецька. У 2022-му росіяни наздогнали чо­ловіків у Херсоні і посадили до в’язниці. Їх тримали два місяці, вимагали йти воювати за окупантів. Українці відмовлялися, але в підсумку їх зламали. На фронті вони загинули за два тижні.

«Вони не хотіли воювати. Вони були бізнесменами, а тепер формально вважаються зрадниками. Я вирішив, що зі мною такого не буде. Це моя країна, я пішов її захищати», — каже Андрій.

«Таксист» долучився до чугуївського батальйону Сил терито­ріальної оборони, почав опановувати військову справу.

Останнім часом підрозділ Андрія займає позиції за 130 метрів від державного кордону з країною-агресором. Ворог їх регуляр­но обстрілює з артилерії. Саме там у червні він дізнався, що от­римав медаль та звання молодшого сержанта.

«Я молодший сержант, командир відділення. Щоб бути пов­ноцінним сержантом та командиром відділення необхідні знання. Коли з’явилася можливість потрапити у центр підго­товки, я із задоволенням поїхав. У мене не було таких глибо­ких знань, які я тут отримав», — розповідає Андрій. На вишко­лі сержантів «Таксист» відзначає високу планку навчання та високий рівень інструкторів.

Інструктор вимогливий як до себе, так і до курсантів

Одним з інструкторів центру підготовки є Андрій «Гном». Чо­ловік воює з 24 лютого, до того понад 10 років у цивільному житті займався навчанням військових. У перші місяці війни він займався навчанням бійців у 137-му батальйоні ТрО, зго­дом перевівся до навчального центру. Паралельно і сам вдо­сконалював навички інструктора. З натівських навчань у Литві повернувся з сертифікатом найкращого інструктора — набрав найвищі бали з усіх екзаменів.

«Логіка інструктора має базуватися на тому, що бути най­кращим у всьому — це основа основ. Бо якщо ти хочеш вчити когось, і цей хтось засумнівається в твоєму вмінні виконувати цю вправу краще за нього, ти не зможеш бути переконливим у навчанні. Тому у нас дуже велика кількість інструкторів, які повертаються з такими самими результатами з Великобрита­нії, з Німеччини», — пояснює «Гном».

Інструктор вимогливий як до себе, так і до курсантів. Таким чином, пояснює, досягається той результат, який потім в умовах бойових дій дозволяє досягати успіху з мінімальними втратами.

«Усі наші інструктори мають бойовий досвід. Зараз так склалася наша доля, що єдиний механізм для нас впливати на перебіг подій на фронті — саме через тих людей, яких ми випускаємо. Для нас оцінки курсантів — не на першому місці. Важливіший результат — навички та вміння, з якими випус­кники повертаються у свої підрозділи».

Загалом весь курс навчання триває майже два місяці і розби­тий на 11 модулів. Серед них — вогнева підготовка, планування, тактика, топографія. З кожним новим набором програма онов­люється та вдосконалюється. Зараз в розробці курс керування БПЛА коптерного типу.

«Наші вдосконалення курсу пов’язані з покращенням матері­альної бази. Для прикладу, на нашому першому наборі взагалі не було «Кропиви». Потім ми отримали планшети і інтегру­вали програмний комплекс «Кропива». Зараз він один із ос­новних, який є на курсі», — розповідає «Гном».

Схожа ситуація була з топографією: отримали реальні топо­графічні карти — більш досконало почали вивчати планування та роботу по конкретній місцевості. З появою пейнтбольного об­ладнання та лазертагу вдосконалили тренування стрільби.

«Так у нас з’явилася більш потужна можливість проводити навчання на локаціях типу вулиці чи будинку. Бігати просто з холостою зброєю типу «піф-паф, я тебе вбив» не завжди ефек­тивно, часто виникали питання, хто кого першим «вбив». Коли у нас з’явилися лазертаги, то цю ситуацію ми вирішили техніч­но. Тобто, коли ти лазертагом робиш постріл в людину, то в неї відключається її стрільба і чітко видно, хто в кого влучив. Це стало більш наближеним до реальних умов в плані роботи зі зброєю та якимись тактичними моментами. Але для нас зараз найефективнішою схемою навчання все-таки є маркери, тоб­то коли ми використовуємо пейнтбольне обладнання. Коли по тобі прилітає кулька, то імітувати, що в тебе не влучили — дуже непросто», — роз’яснює інструктор.

Курсанти на вишколі сержантів дуже різні. Далеко не завжди це молоді двадцятирічні хлопці. Є такі, хто військовий квиток отримував ще за часів Совєтського Союзу. Відповідно, різним є і рівень знань та навичок курсантів, а також фізичної підготов­ки. Все частіше приходять курсанти, які вважають себе більш підготовленими та досвідченими.

«Інколи приходять люди, з якими працювати досить складно. І це пов’язано з тим, що вони мають бойовий досвід, який ма­тематично більший, ніж у наших інструкторів. Ми вже більше року займаємося навчанням, а хлопці — воюють. І ось у них сформоване бачення, що в деяких темах вони розуміються краще за інструкторів. Але з часом вони усвідомлюють, що їхній рівень підготовки все ще не дотягує до необхідного. Цей етап розуміння інколи може затягнутися до двох тижнів нав­чання в центрі», — каже «Гном».

Протягом навчання курсанти кілька разів проходять тесту­вання включно з фінальним, на основі якого видають сертифі­кат. За словами інструктора, близько 70% курсантів отримують четвірки-п’ятірки. При цьому для фінального тесту є умова: якщо протягом навчання курсант не складає два модулі, то ек­замен йому автоматично не зараховують.

Коїн — відзнака для найкращих

Найкращі випускники отримують коїни, при цьому не завж­ди найкращого визначають за оцінками. Такого курсанта оби­рають серед тих, хто за результатами тестів увійшов до групи лідерів, але додатково беруть до уваги ще й принципи курсан­тів, поведінку в підрозділі та прогрес у навчанні.

«У моїй останній групі коїн отримав курсант, який за циф­рами трохи не дотягнув до першого місця. Але він брав ак­тивну участь у життєдіяльності підрозділу, допомагав іншим курсантам, мав потужну лідерську лінію. Також було видно, як йому, у зв’язку з його віком, важко давалися певні технологічні вправи, але він проявляв наполегливість та справлявся з за­вданнями. Тому ми оцінили і його жагу до перемоги навіть над собою», — пояснює інструктор.

Загалом вміння вчитися «Гном» називає серед якостей ідеаль­ного сержанта. Також до переліку необхідних якостей інструк­тор включає порядність та вміння на власному прикладі демон­струвати, як має виглядати зразковий військовослужбовець.

«Це має бути людина, у якої немає фінішу. Мені дуже по­добається це японське прислів’я про самурая, у якого немає цілі, є тільки шлях. І я його з переліку жартів перекладаю на нашу роботу. Сержант — це якраз одна з найскладніших професій у війську, напевно. Це якраз та ланка, яка є ви­конавцем і основою з підготовки. Також він є опорою для офіцера. І саме тому в цій одній особі зазвичай мають збе­регтися абсолютно всі основи військової доктрини», — вва­жає «Гном».

З кожним випуском кращих сержантів у лавах Сил теробо­рони стає все більше. Андрій «Таксист» одразу після завер­шення навчання переконує, що змінити військо зможуть пе­редусім сержанти.

«Ситуація на фронті змінюється дуже динамічно. Ті знан­ня, які були у нас раніше, до сьогоднішніх умов війни часто не підходять. Тому постійно потрібно вдосконалюватися, підлаштовуватися під нові умови. У мене зараз все управ­ління роти пройшло навчання — хто в Україні, хто за кор­доном, — і вони вже добре розуміють, що треба змінювати. Якщо ми так почнемо воювати, як нас навчили, ми, що дуже важливо, — збережемо людей», — підсумовує «Таксист».