Операція "Дюнкерк навпаки"

Командир 11-го батальйону спеціального при­значення Сил територіальної оборони ЗСУ під­полковник Олександр Посітко поділився з нами нюансами служби спецпризначенців Сил ТрО та розповів, чим їх робота відрізняється від ро­боти стрілецьких батальйонів.

Висадка на лівобережжі

З першого дня наші підрозділи брали участь у форсуван­ні річки Дніпро і закріпленні на лівому березі. Починаючи з літа минулого року, разом з іншими підрозділами Сил оборони, ми активно просувались у цьому напрямку, закрі­плювались на лівобережжі.

Ми своє завдання виконали, закріпились у визначеному районі, створили і утримали цей плацдарм.

Найбільший виклик тоді був пов’язаний зі складною ло­гістикою. По-перше, Дніпро — річка дуже широка, узбереж­жя складне за ландшафтом, наслідки підриву Каховської ГЕС додали ще нюансів… Але не зупинили нас.

Маршрути наших човнів майже весь час контролювалися противником як з повітря, так і вогневими засобами. Треба було дуже обережно знаходити можливість вискочити тоді, коли ворог не веде спостереження або обстріли.

Лівий берег всюди був замінований. Роботи у саперів було багато і на початку, і в процесі форсування річки. Але завдя­ки їх роботі, це дало змогу у майбутньому вже обирати, де висадитись, в залежності від того, який сектор обстрілював противник.

З плавзасобами для форсування річки нам допомагали родичі, знайомі і волонтерські організації майже з усієї України: з Києва, Миколаєва, Запоріжжя, Херсона і навіть з Луцьку. Тому я називав цю операцію «Дюнкерк навпаки». Бо британці у Дюнкерку збирали плавзасоби, щоб забрати сво­їх людей з протилежного берега, а ми зібрали човни, навпа­ки, щоб наших військовослужбовців туди доставити.

В цій операції приймало участь багато представників з різних підрозділів Сил оборони. Було дещо складно органі­зувати між всіма взаємодію, але нам це вдалося.

На лівому березі наші підрозділи забезпечували цілодо­бову аеророзвідку над нашими позиціями, слідкували за підходами до них. Це давало змогу виявляти противника завчасно і наносити ураження мінометами. В свою чергу, нас прикривали дружні артилерійські підрозділи.

Ворожа артилерія по нас теж працювала дуже потужно. Задіювали все: починаючи від мінометів, закінчуючи «Гра­дами». Щоденно противник застосував проти наших пози­цій і авіацію. Але їм не вдалось нас вибити.

Завдання «із зірочкою»

Ми вже більше року в зоні виконання завдань на Херсон­щині. Діємо саме як спецпідрозділ. Виявляємо і знищуємо противника як за допомогою технічних засобів, так і завдя­ки мобільним групам, які задіюємо на найбільш загрозли­вих напрямках, з більш потужними засобами.

Наші аеророзвідники здійснюють розвідку і коригування вогню артилерії, наприклад, тих же «Хаймарсів», по цілях противника. За специфікою нашого батальйону, ми задіяні постійно у великій кількості невеличких операцій.

Наприклад, наші ударні БпЛА ми задіювали у боях за Ан­тонівський міст. З тих пір активно розвиваємо як тактику використання FPV-дронів, так і дронів зі скидами. Цей на­прямок у нас доволі потужний.

Дрони — це майбутнє сьогоднішньої війни. Війна 2022-го доволі сильно відрізняється від того, що є зараз. Отже в цьо­му напрямку необхідно розвиватись. Як по ударних систе­мах, так і у протидії таким системам противника.

Підготовка підрозділів

Оскільки наш батальйон на ротації поки не був, ми все ж примудряємось знаходити можливість відправляти наших військовослужбовців на навчання прямо з зони бойових дій, невеликими групами. Вони проходять навчання і поверта­ючись одразу застосовують на практиці набуті навички.

Майже всі наші нинішні командири груп були «зрощені» з сержантів. Тобто це люди, які пройшли навчання, отрима­ли офіцерське звання і зараз командують групами і ротами.

Практично всі вони пройшли підготовку на «Вишколі капітанів». Це дуже потужна програма підготовки. Звідти люди повертаються з хорошими ґрунтовними знаннями, тому я намагаюся, щоб всі мої командири пройшли цю шко­лу.

У всіх, хто пройшов через вишкіл, міняється погляд на організацію бойових дій. Вони передають ці знання своїм побратимам. Таким чином навчається не один командир групи, а й всі його підлеглі.

Водночас ми проводимо підготовку і своїми силами. Не дивлячись на те, що ми знаходимось у зоні бойових дій, бо­йова підготовка не зупиняється. Ми організовуємо заняття: проводимо навчання командирів різних ланок і всього осо­бового складу.

З командирами намагаємось проводити робочі коорди­наційні наради із обміну досвідом щотижня, щоб узгодити дії, провести злагодження підрозділів, підвищити спільну ефективність. Після кожної операції підбиваємо підсумки з ключовими особами, які були задіяні. Обговорюємо, що вдалось, що можна покращити. Але передує всьому ретель­на підготовка і грамотне планування. Адже це — щонай­менше половина успіху операції.