З досвіду окопної війни

Окопна війна – така, де піхота має спиратися на польову фортифікацію, споруджену власними руками. З часів Першої світової війни майже нічого нового в цій царині не було придумано. Але помилки в цій справі, на жаль, можна бачити і сьогодні. Тому зверніть увагу на поради, викладені в цьому матеріалі.

Ламані лінії. Очевидне правило гарно виконаного польового укріплення. Гарний окоп має максимально «рвану» лінію. Він не повинен мати довгих, прямих відрізків.

Стандартний хід радянської траншеї часів Другої Світової мав півтора – два метри, тобто ламана лінія окопу змінювала напрямок кожні півтора метри. Це саме стосувалось і ходів сполучення.

Глибина вирішує. Ще одне, здавалось б, очевидне правило, яке масово порушується у військах – невідповідність глибини траншей. Під час артилерійських обстрілів дуже важливо, щоб боєць, особливо його голова, знаходилась нижче рівня землі. Копайте траншеї в зріст бійця, а під бійницями робіть сходинку.

В тих випадках, коли у вас немає часу поглибити траншею, намагайтесь не сидіти в ній навшпиньки під час обстрілу, ви збільшуєте ризик отримати контузію чи бути ураженим уламками.

Не менш корисним буде облаштовувати, так звані, «нори». Бокові ніші, в яких можна спати і ховатися від обстрілів.  Ніша має бути сантиметрів на 10-20 вище від дна окопу. Її габарити мають дозволити вам лягти туди з підігнутими ногами.

Бруствер. Захищає не тільки від куль та уламків але й від дощової води, яка стікає в окопи з полів. Тому він має бути з усіх сторін траншеї. 

Бліндаж. Копається максимум на 4 людини. Чим менший бліндаж, тим менша ймовірність влучання в нього снаряду чи міни. Бліндаж вкриваються колодами діаметром від 12 см в три накати.

Лопати. Велика саперна лопата- БСЛ-110 (довжина 110 см), це стандартизована річ, що досить непогано працює з твердими ґрунтами. Вона має компактну і відносно довгу ручку, що спрощує її транспортування в бойових умовах.

Однак БСЛ-110 має досить низьку ефективність при роботі з м’якими ґрунтами та все ж лишається непоганою альтернативою відсутності лопат, як таких.

Наразі у військах досить часто використовують лопати цивільного призначення. Звичайні садові, шухлі, тощо. Часто такі інструменти показують свою неефективність – погана транспортабельність, низький коефіцієнт корисної дії.

Досить малоефективними виявились і складні піхотні лопатки з деталями, з’єднаними між собою шарнірами. Незважаючи на їх універсальність, великих об’ємів ними не викопати. До того ж, вони швидко виходять з ладу за рахунок не надійної конструкції.

Найбільш зручними є універсальні суцільнометалеві лопати таких фірм, як Fiskars або Trumper. Також, будь-які лопати типу «американки» з ложковидним лопатищем.

Як і будь-який інструмент, лопати потребують догляду. Потрібно не лінуватися їх чистити інакше вона вкриється шаром іржі. В свою чергу іржа сприяє швидкому налипанню землі.

Творчий підхід та винахідливість. В такій урбанізованій країні як наша, іноді вдається використати різноманітні підручні засоби. Скинутий шматок бетонного паркану може стати перекриттям для щілини, елементом брустверу, укриттям. Це саме стосується інших бетонних, залізних та залізобетонних виробів.

Воювати в траншеях тяжка піхотна робота, але вона не передбачає володіння якимись особливими складними знання та вміннями, але вимагає максимальної віддачі. Вижити і перемогти можливо, якщо ви дієте чітко і грамотно та не лінуєтесь витрачати час на облаштування своїх позицій.