Як ти, брате?

Усі психологічні проблеми – це наслідки неосмисленого досвіду. Осмислювати досвід потрібно якомога раніше, щоб він не накопичувався. Чим більше в людини незасвоєного досвіду, тим більше в неї внутрішньої тривоги та відчуття небезпеки.

Допомога через розмову буде корисна будь-якій людині, яка зазнала сильних емоційних вражень. Досвід, який складно осмислити: сильний страх, загроза життю, поранення, руйнування, смерть, втрата роботи чи працездатності, крах життєвих планів тощо.

Що робити, а чого не варто

Допомога – це дар, а не обмін. Психологічна допомога – це співпереживання. Ви разом проживаєте дещо спільне. Кожен із вас здобуває свій досвід і робить із цього власні висновки. Результат психологічної допомоги – це зміни, які людина здійснює сама в собі. Їх неможливо передати чи обміняти.

У діях важливо не лише те, що саме ми робимо, а й з яким ставленням ми це робимо. Немає людини, більш чутливої до ставлення інших, ніж людина, що потребує допомоги. Тому важливо, щоб ваше ставлення було правильним.

Необхідно бути присутніми. Це коли ви справді слухаєте і намагаєтеся зрозуміти людину, а не думаєте в цей час про щось своє. Допомогти можливо тільки тому, кого поважаєш, і тільки тоді, коли поважаєш те, що пережила людина.

Для осмислення досвіду і прийняття змін людині потрібно пережити свої емоції і думки, а не відкоригувати їх.  На будь-які спроби корекції людина завжди реагує через опір і відчуває небезпеку. Далі йде самозахист і боротьба, а не осмислення і прийняття. Тиск – це не тільки ваші думки та вказівки, це і ваші переживання, поради, звинувачення та вимоги.

Людина має право так дивитися на свій досвід, як їй зручніше для його осмислення. Усі люди, які пережили травматичний досвід, сприймають такий досвід неадекватно. І це нормально.

Вони перебільшують або применшують пережите, звинувачують себе або перекладають провину на інших. Це природний перебіг засвоєння нового досвіду. Якщо цьому не заважати, поступово амплітуда неадекватних проявів зменшується, і людина сама все зрозуміє.

Є 4 етапи розмови: етапи контакту, розповіді, осмислення й етап мовчання. Перехід між етапами людина робить сама, ви можете тільки спостерігати за цим. Тільки сама людина може відчути, коли вона в безпеці й готова розповідати; коли її приймають цілком і вона готова робити висновки; коли вона може зосередитися на тому, що всередині.

Контакт

Покажіть, що ви безпечні, і дозвольте співрозмовнику бути корисним. Ви безпечні, якщо зайняті своєю справою. Це повинна бути справа, яка не вимагає концентрованої уваги, тому що інакше ви не зможете дати людині свою присутність. Не підходить читання, взаємодія з телефоном, зосереджена або відповідальна робота, обчислення. Підходить: готувати їжу, мити посуд, щось добудовувати чи облаштовувати у вашому окопі, пришивати ґудзик.

Ви безпечні, якщо вам теж потрібна допомога. Попросіть людину про просту допомогу, щоб їй було легко погодитися. Тоді вона відчує себе цінною та важливою, а у вас буде привід показати свою зацікавленість.

Скажіть першу «секретну фразу»: «Як ти? Чи можеш трохи допомогти?». Якщо на питання «Як ти?» людина почне говорити, то безпеки вже достатньо, ви вже на етапі Розповіді.

Якщо людина не погодилася допомогти, то ви попросили занадто багато або занадто рано, просто поробіть свою справу і спробуйте пізніше.

Розповідь

Покажіть людині, що ви на її боці, і допомагайте їй не поспішати. Ви допомагаєте в прийнятті, коли погоджуєтесь. Коли ви погоджуєтесь, ви зберігаєте контакт. Фрази, які ви можете використовувати для цього: «Так», «Угу», «Зрозуміло» і «Співчуваю».

У людини, якій ви допомагаєте, усередині багато напруги. Людина прагне розрядити цю напругу якнайшвидше, але це може, навпаки, поглибити стрес і призвести до втрати відчуття безпеки. Коли таке відбувається, ви почуваєтеся незручно. Ви сприяєте прийняттю, коли питаєте про минуле.

Коли ви почуваєтеся незручно, потрібно допомогти людині відійти подалі. «Подалі» – це ті події, які людина вже осмислила і прийняла. Тобто – минулі.

Для цього потрібно використати другу «секретну фразу»: «А що було до цього?». Не можна запитувати людину про саму травматичну подію. Якщо ви безпечні і не поспішаєте, то людина сама постійно до неї повертатиметься.

І коли настане час, вона спробує дати оцінку і почне шукати сенс в тому, що сталося. Це означає, що ваша розмова перейшла до етапу Осмислення.

Осмислення

Покажіть свою некомпетентність і допомагайте робити плани. Ви допомагаєте навчатися на складному досвіді, коли визнаєте, що цього досвіду у вас немає.

На цьому етапі розмови людина постійно буде питати у вас про ваші думки і оцінки. Вона хоче знати, як правильно для неї, але насправді цього ніхто не знає. Це особисті висновки, а не загальні знання.

Коли співрозмовник попросить вас оцінити чергову версію, скажіть: «Можливо, так і є». Коли він запитає вас про ваші думки, скажіть: «Мені важко сказати, я там не був(ла)».

Ви допомагаєте навчатися, коли питаєте про майбутнє. Іноді у своїх міркуваннях людина буде втрачати думку чи збиватися на манівці та матиме при цьому розгублений вигляд. Ми робимо гіпотези і висновки для того, щоб спрогнозувати майбутнє і спланувати свої дії.

Тому якщо звернути увагу людини на майбутнє, вона виходить із глухого кута. Для цього існує третя «секретна фраза». Це питання: «Як думаєш, що буде далі?».

Майбутнє – це теж частина історії, яку людина собі розповідає. Як і раніше, ми погоджуємося. Ми кажемо: «Можливо, так і буде». Іноді, відповідаючи на запитання щодо планування, людина може несподівано замовкнути. Якщо людина при цьому не здається розгубленою і дивиться не на вас, а натомість поринула в свої думки, це означає, що ваша розмова перейшла до наступного, завершального етапу – Мовчання.

Мовчання

Робити свої справи далі, зберігати безпеку. Ви допомагаєте в мовчанні, коли перебуваєте поруч і не втручаєтесь. Скоріш за все, вам буде легко не втручатися дією чи словами, бо ці втручання досить легко відстежувати. Проте ви можете ненавмисне втручатися своєю увагою, власним напруженням, позою свого тіла, мімікою, характером рухів.

Щоб уникнути зайвого втручання та не заважати людині жодним із вище згаданих способів, повторюйте собі, що процес прийняття вже триває. На етапі Мовчання він відбувається всередині людини.

Ви допомагаєте внутрішньому процесу, якщо поводитеся так, ніби нічого не відбувається. У цей час у людини триває важливий внутрішній процес, а будь-які зовнішні зміни можуть порушити його перебіг, відвернувши увагу від того, що відбувається всередині.

Завершення: потрібно відпустити і не ображатися. Дуже часто етап Мовчання завершується таким чином, немов людина раптом згадала, що має невідкладну справу. Остання частина вашої допомоги – це відпустити. Людина визначила свої завдання і почала діяти. Це головний показник психологічного здоров’я.

Отже, ви змогли допомогти, і ви молодець. Похваліть себе самі (а не чекайте похвали від інших) і переходьте до своїх наступних завдань. Час жити далі.

При підготовці матеріалу використовувався посібник з психологічної допомоги «Як ти, брате?». Ви можете скачати його за посиланням. https://yakty.com.ua/