Убити «шахеда». Як тероборона знищує російські безпілотники

Вогневі групи Сил територіальної оборони цілодобово полюють на «шахедів», що з`явля­ються в українському небі.

«Шахед» — це чималий шматок металу з крилами, який несе добрячу порцію вибухівки — до 45 кг. Довжина його — 3,5 м, а розмах крил — 2,5», — розповідає «Кий», старший вогневої групи, офіцер 205 батальйону.

«В мобільні об`єкти вони не влучають, їхня ціль — ста­ціонарні будівлі. Переважно наші ТЕЦ. Небезпеку цей безпілотник становить навіть тоді, коли вже впав. Адже його бойова частина може вціліти і здетонувати пізніше. Саме тому «шахедів» намагаються збивати якнайдалі від міст», — пояснює він.

«Кий» розпочав службу в Силах ТрО з перших днів пов­номасштабної в ійни. В ін к иянин. За спеціальністю — л о­гіст. В 2015-2016 роках вже проходив військову службу в зоні АТО. Був начальником автомобільної служби. До того мав за плечима військову кафедру, де отримав офіцерське звання.

«Коли 24 лютого почув перші вибухи, одразу вирішив діяти. В ідвіз с ім`ю у б езпечне м ісце, а с ам з б ратом — у військкомат», — розповідає офіцер.

Автомобілістів тоді не потребували, і «Кий» пішов у стрілецьку роту. Невдовзі став командиром взводу. Далі разом зі своїм підрозділом виконував бойові завдання у Бахмуті. І власне коли батальйон відвели на відновлення, почав захищати небо від безпілотників у складі мобільної вогневої групи.

Часом доводиться стріляти «на звук»

Екіпаж «мисливців» складається з трьох бійців: це ко­мандир, кулеметник і водій. Важливо, як зазначає «Кий», щоб у цій групі кожен міг замінити кожного: водій — куле­метника, командир — водія і так далі. Саме тому бійці повинні навчатись і тренуватись кожну вільну хвилину. Адже ніхто не знає, як ситуація буде розвиватись наступ­ного чергування. А відповідальність у бійців чимала.

«Звісно треба вміти стріляти. На полігоні ми тренували­ся, стріляючи з кулемета по повітряних кулях, потім — по сигнальних ракетах, — розповідає «Кий». — Не слід забу­вати й про теоретичну підготовку. Дуже важливо знати технічні характеристики того, що на тебе летить: його швидкість, вагу, вразливі місця тощо. Це допомагає пра­вильно розраховувати траєкторію цілі, а також робити поправку на погоду чи пору року».

Пересуваються бійці вогневої групи на пікапі. На його кузові встановлено крупнокаліберний кулемет. Зазвичай це ДШК, «Утьос» або Browning. Як розповідають стрільці, калібр 12.7 мм здатен збити «шахеда» з одного влучання. Можна збити і меншим калібром, але тоді потрібно вціли­ти або в двигун, або в бойову частину безпілотника.

Чергування групи триває добу, проте більшість тривог припадає на темну пору. Воно й не дивно — ворог запускає безпілотники тоді, коли їх найважче знешкодити.

«В батальйоні, зазвичай, визначено відповідального за протиповітряну оборону. Він сидить за монітором і від­слідковує цілі — «шахеди» або ракети. За командою, група, яка чергує, виїжджає на визначену точку, що знаходиться на маршруті, по якому летять цілі, і знищує їх. Зрозуміло, що вогневій групі потрібні потужні ліхтарі або прожек­тори, якими можна підсвітити цілі. З цим буває складно, тому іноді доводиться працювати буквально «на звук».

Попередня зима багато навчила

«Схема роботи така: командир трасуючими кулями вка­зує ціль. А кулеметник створює загороджувальний вогонь. В цю вогневу хмару влітає «шахед». Тобто, ми не намага­ємось влучити саме в об`єкт, а створюємо пастку на його шляху. Наразі принцип роботи такий, і він ефективний», — ділиться «Кий».

Командир додає, що невдовзі в росіян розпочнеться пе­ріод осінньо-зимового «загострення». З настанням холо­дів нальоти «шахедів» почастішають. Ворог робитиме все, щоб залишити наші міста без тепла і світла.

Через коригувальників, переважно місцевих зрадників, будуть знову намагатися шукати важливі цілі, щоб ура­зити їх. Проте, додає, минула зима багато чому навчила і військових, і цивільних.

Цього разу, мовляв, ми готові. Буде важко, але пережи­вемо.

«Кий» наостанок з приємністю згадує час, який провів цього літа на «Вишколі капітанів». Це навчальна програма, яку було розроблено у Силах територіальної оборони для підвищення фаховості бойових офіцерів, і він став слуха­чем, а далі й випускником п`ятого набору.

«Я отримав багато корисної інформації. До того ж важли­во, що там створюється сприятливе для навчання й обмі­ну досвідом середовище. Адже тебе оточують такі самі бо­йові командири, як ти. І всі з різних батальйонів, з різних бригад. А ще там дуже фахові інструктори. Їм я особливо вдячний», — говорить офіцер і додає, що служба у війську йому підходить. Тому після перемоги планує залишитися в ЗСУ. А нещодавній вишкіл мотивує розвиватися далі.