Шукайте те, що вас поєднує. Поради психологів для спілкування з рідними

Ми поспілкувалися з військовими психологами і дізналися, як знаходити
теми для розмов з рідними, коли ти на війні.

Юлія на псевдо «Рись», військовий психолог, 112 бригада Сил ТрО:

Бійцям важливо не втратити підтримку і зв’язок з сім’єю та близькими людьми. Тому важливо ставити себе на місце своїх близьких і своїм прикладом показувати як діяти, як розмовляти і про що.

Потрібно розуміти, що можна казати, а що не варто, і як саме реагувати на запитання рідних, щоб не нашкодити взаєминам.

У військовослужбовців бувають важкі періоди, коли вони переживають несправедливість, страх, поранення, втрату побратимів, і саме тоді потребують підтримки близьких та рідних, але бояться турбувати їх, бояться, що вони всього не зрозуміють.

Рідні відчувають відчуження та втрату душевного зв’язку через це і починають ображатися або навіть сваритися. Щоб не втратити душевний зв’язок з близькими, треба підтримувати контакт.

Починаючи розмови на відстані, люди деколи відчувають незручність та скутість. Тому ви маєте домовитись заздалегідь на які теми та про які плани вам зручно говорити.

Побудуйте умовний план розмови і намагайтеся його дотримуватися. До прикладу, ви мо­жете одразу сказати не чекаючи запитання: «Привіт, сонечко… в мене все добре…» або «Привіт, сонечко… Я трішки прихворів (-ла), проте все нормально, лікуюсь, мене тут підтримують…». Таким чином ви підтримуєте добрими новинами близьку людину, а вона, зі свого боку, матиме ресурс позитиву, щоб підтримувати вас.

Ви маєте заспокоїти близьких і дати зрозуміти, що ви емоційно поруч. Можна розповісти про побут та повсякденні справи, які прямо не стосуються бойових дій, показати умови свого про­живання. Дати зрозуміти, що у вас все добре, наскільки це можливо. Історії в більш позитив­ному ключі дають їм змогу не переживати і мати сили підтримувати ваш позитивний настрій.

Закохані можуть розповідати один одному останні новини, ділитися враженнями та глибин­ними переживаннями. Можна розмовляти про спільні плани на майбутнє після вашого повер­нення, вітати зі святами, обмінюватися подарунками та фотографіями, цікавитися побутом.

Необхідно пам’ятати, що гармонійні стосунки — це постійна праця обох сторін, і лише від вашого бажання та любові залежить збереження емоційної та душевної близькості на відстані в умовах війни.

Денис Кобзін, військовий психолог:

Важливо постійно говорити — завдяки регулярності розмов підтримується зв’язок. Мають зберігатись самі стосунки, тож не так важливо, на які теми говорити. Чим більше ми контакту­ємо з людиною, тим міцніший наш емоційний зв’язок з нею. Це працює як павутиння — кожен контакт, іноді навіть конфліктний — це павутинка, тож чим їх більше, тим міцніший зв’язок. Якщо кількість контактів скорочується — зв’язок слабшає і з часом може зникнути.

Щодо тем розмов, я б радив дві речі: розмовляти про те, що вас хвилює (вас та вашого партне­ра) та про те, що вас поєднує. Це може бути що завгодно: події, минуле, майбутнє, плітки, гроші, політика, відпочинок, діти, батьки, сусіди, погода. Головне — щоб розмова тривала.

Звичайно, чим довше людина служить, тим більше її світ та інтереси крутяться навколо служ­би у війську. Однак завжди треба намагатись знайти спільну тему.

Небезпечні події також можна обговорювати, якщо вони вас хвилюють — це допоможе вам «вентилювати» важкі емоції. Але краще уникати зайвих подробиць, щоб не додавати стресу близькій людині, яка і так за вас хвилюється.

Гумор та позитив у розмові завжди покращує атмосферу. Треба вміти посміятися навіть з того, що вам не подобається і викликає стрес — якщо розмова закінчується гумором, від того всім стає легше.

Універсальна порада: шукати те, що вас поєднує, що вас тримає разом, незважаючи на від­стань. Ніхто краще за вас не знає, що треба казати, щоб це було доречно — у вас є спільна історія, ви знаєте інтереси одне одного, очікування, побоювання.

Перед бойовим завданням треба заспокоїти близьких, повідомити скількі часу ви будете поза зв’язком. Також добре, якщо важливі для вас люди будуть мати контакти ваших побратимів та командира, щоб у разі необхідності вони могли звернутись до них.

Якщо є змога, надсилайте звістку про себе навіть з гарячої зони за допомогою інших бійців — тих, що їдуть туди, де є зв’язок. Це важливо, бо стрес людини, яка хвилюється за вас, може бути великим та іноді руйнівним.

Анастасія на псевдо «Мара», старший офіцер групи контролю бойового стресу (ГКБС), 241 бригада Сил ТрО:

Спілкування — процес двосторонній, а отже треба зважати не лише на свої потреби, а й слухати і розуміти потреби співрозмовника.

Якщо ви чи ваш партнер відчуваєте роздратування, небажання спілкуватись, образи, то це може означати, що у розмові ви зачепили болючі теми, які ви поки що не готові обго­ворювати або навпаки — не проговорили те, що хотілося б.

Зрозумійте, теми, які при обговоренні викликають у вас невдоволення чи роздратуван­ня — це і є ваші теми-табу. Важливо розуміти, що люди, з якими ви спілкуєтесь — не екс­трасенси і не знають, де ваші особисті кордони в спілкуванні, а отже треба їм це пояснити.

Спробуйте використовувати «я-речення». Наприклад: «Я відчуваю, що я не готовий/не готова обговорювати цю тему зараз, від цього я відчуваю дискомфорт». «Я-речення» дає можливість висловити свою думку, не образивши співрозмовника і дати йому зрозуміти, що ви відчуваєте.

З іншого боку треба розуміти, що скільки б зусиль не докладалось з однієї сторони, якщо інша сторона не налаштована на спілкування, то позитивного зв’язку не відбудеться.

Якщо відчуваєте, що зв’язок втрачається, зверніть увагу як часто ви спілкуєтесь (за­надто часто чи, навпаки, рідко), як ви спілкуєтесь (чи слухаєте одне одного, на які теми говорите, чи є взаєморозуміння, чи проявляєте взаємопідтримку), чи відверті ви та чи задовольняються ваші потреби при спілкуванні.

Якщо це стосується частоти та тривалості спілкування, то давайте собі можливість не спілкуватись з іншими, якщо не маєте на це сил або бажання. Не варто сприймати близь­ко до серця бажання людини дистанціюватись чи обмежити час чи частоту спілкування, адже люди керуються власним комфортом і кількістю власних сил на соціальні контакти.

Спілкування має багато форм та проявів. Якщо ви не готові до розмови, то можете лис­туватись, надсилати фото та відео, писати вірші, пісні, малювати картинки.