Секрети вдалої засідки

Вдала засідка потребує хитрощів, терпіння і великої обережності. Сьогодні у рубриці “Від бійця до бійця” поговоримо про засідку.

Існує два основних варіанти проведення засідки – підготовлена і миттєва.

Під час підготовленої засідки розвідувальна група завчасно, приховано розташовується на розвіданому чи передбачуваному маршруті руху противника.

Особливістю миттєвої засідки є обмежений час на організацію засідки. За це час потрібно оцінити обстановку, ухвалити рішення і поставити завдання. Успіх миттєвої засідки насамперед залежить від підготовки бійців і тому, чи вони вже брали участь у миттєвих засідках.

Під час проведення засідки бойовий порядок розвідувального підрозділу (групи) може складатись зі спеціальних груп, які мають свої функції:

• група нападу (вогнева) для знищення противника вогнем;
• група захоплення (огляду) для безпосереднього нападу на противника з метою захоплення, полонених, документів, зразків озброєння і техніки;
• підгрупа мінування;
• група вогневого забезпечення – для прикриття вогнем дій інших груп;
• підгрупа спостереження.

Кожна група має добре знати, де розташовані інші групи, свої сектори вогню, небезпечні напрямки ведення вогню своїх груп та підтримувати з сусідніми групами надійний зв’язок.

Більшості засідок передує довготривале очікування, котре може тривати від кількох годин до доби і більше. Потрібно встановити порядок чергування на місці засідки. Однак кожний розвідник повинен бути готовим до активних дій, незалежно від того спостерігає він чи відпочиває.

Необхідно бути обережним у виборі сигналів на відкриття вогню. Ніхто не повинен відкривати вогонь без сигналу або поки противник не помітить засідку.

Ніколи не починайте засідку криком “Вогонь”, освітлювальною ракетою або пострілом вгору. Кожний із цих способів дає противнику випередити розвідників у відкритті вогню.

Якщо ви командуєте засідкою, то почніть її:

• вибухом міни МОН-50 або фугасу;
• прицільним вогнем з кулемета, РПГ або РПО;
• прицільним пострілом зі снайперської гвинтівки по найважливішій цілі.

Командир і той, хто перший стріляє чи здійснює підрив, повинні бачити один одного.

Всі учасники нападу і захоплення повинні одночасно відкрити вогонь. Якщо необхідно якусь машину тільки пошкодити, то робиться це засобами групи захоплення за рішенням командира. Підгрупа мінування підриває міни МОН-50 і фугаси. Прикриваються шляхи, відходу противника із зони ураження та зворотній бік дороги мінами МОН-50 і ОЗМ-72, використовується загороджувальний вогонь підствольних гранатометів.

Таким чином, підрозділ будує “молот і ковадло”: з одного боку – вогонь стрілецької зброї, з іншого боку – вибухи мін і розриви гранат.

Якщо в складі колони противника 3-4 машини або колона розтяглася, група вогневого забезпечення відкриває вогонь по машині, яка замикає колону.

Детальний матеріал про розвідувальні засідки можна прочитати на сторінці Управління підготовки (G7) штабу Командування Сил територіальної оборони ЗСУ.

«Від бійця до бійця» — спільний інформаційний проєкт Українського ветеранського фонду та Сил територіальної оборони ЗСУ.