Навчати молодих командирів треба незалежно від наявного в них досвіду

Із сержантів починається нова українська армія. І одним з найважли­віших «гвинтиків» позитивних змін є командири відділень.

Молодший сержант Катерина «Грета», командир стрілецького відді­лення у 102 бригаді Сил ТрО ЗСУ ім. Дмитра Вітовського. Зараз бійчиня — слухачка курсів підготовки сержантів, які проводить 150-й навчаль­ний центр Командування Сил ТрО ЗСУ. Сюди вона приїхала прямо з передової.Вона розповіла нам про свій шлях до Сил ТрО та роль молод­ших командирів у наближенні перемоги над окупантом.

Про шлях у Сили ТрО

У ТрО я намагалася потрапити давно, відколи дізналася про їхнє існування. Але не бра­ли, бо я жінка. У грудні 2021-го все змінилося, і я почала готувати документи. Контракт підписати не встигла, але 24 лютого, коли все почалось, точно знала, що робити і куди йти.

У квітні 2022 мій батальйон вирушив у зону бойових дій. Ми часто міняли позиції, най­частіше це були Запорізька або Дніпропетровська область. Останніх майже 10 місяців ми стоїмо на одному з цих напрямків.

Найважчим за цей час було, мабуть, переїжджати ледь не кожних два тижні. А ще — прийняти той факт, що нам швидше за все доведеться зимувати в посадці. Врешті якось перезимували, не замерзли, хоча подекуди бувало дуже несолодко. Людина до всього звикає.

Головне — правильно підготуватися

Більшість з тих, з ким я зараз проходжу навчання — це ті, які вже протягом тривалого часу беруть участь у бойових діях і обіймають посади командирів відділень. Те, чого нас навчають зараз, нам доводилось засвоювати на фронті, по ситуації, уривками і суто інту­їтивно. Доводилось креативити, звертатися за порадами до товаришів, котрі воювали в АТО, шукати рішення шляхом спроб і помилок або просто застосовувати логіку.

Програма враховує наш попередній досвід, а також досвід наших попередників-кур­сантів. Проте вона складена таким чином, щоб поєднати зовсім нові і дуже потрібні для сержантів знання з тими, що ми вже отримали під час бойових дій, але систематизувати і структурувати їх, звівши до чітких і зрозумілих протоколів.

Нас навчають, що саме з нас, сержантів, зміниться на краще вся українська армія. Про­те навчатися необхідно всім. Особливо з огляду на те, що ми рухаємося до стандартів НАТО. Чим більше серед командирів буде підготовлених і навчених, тим швидше ми змо­жемо інтегруватися в цю систему.

Безперечно, потрібно і навіть необхідно, покращувати свої навички. Причому не лише сержантам, але і солдатам також, не залежно від досвіду.

Навчання еволюціонує

На початку широкомасштабного вторгнення нас першочергово навчали закопуватися, маскуватися і слухати, чи не летить в твій бік. Розрізняти по звуку 120-ті, 82-і, 152-і калі­бри. І ще — виживати в суворих умовах серед лісу, готувати їжу на вогні, працювати пи­лами, сокирами, водити найрізноманітніший транспорт, в тому числі з причепом, май­струвати меблі в бліндажі і багато такого, що безперечно необхідне для забезпечення життєдіяльності підрозділу, але, наприклад, БЗВП, на мою думку, бракувало.

Тому вкрай необхідно періодично проводити такі навчання, як зараз: з тактики, від­точувати стрілецьку майстерність, вчитися працювати злагоджено групами, двійками, правильно оборонятися і штурмувати, встановлювати мінно-вибухові загородження і багато іншого, що найімовірніше знадобиться нам найближчим часом.

Як стала командиром

Моя посада стала для мене трохи несподіванкою. Чесно, якось відразу відчула таку від­повідальність, що боялася не впоратися. На щастя, хлопці з мого відділення, та і взводу, сприйняли цю новину, певно, краще за мене. Їхня підтримка була дуже цінною і мотиву­ючою. Зрештою і з головним сержантом взводу порозумілися.

Просто я чесно робила свою роботу — як вміла і могла, як виходило, а часто доводилось робити і зовсім не свою роботу, але в інтересах всього підрозділу.

Тепер, сподіваюся, що пройшовши навчання, зможу бути значно кращим і ефективні­шим командиром.

Не зважаючи на те, що в нашому взводі майже зовсім оновився склад (багато бійців, з якими ми починали службу, звільнилися або перевелися в інші частини), ми всі досі «в одному човні», незважаючи, звідки хто родом, коли приєднався і який у нього попередній досвід служби. Ми маємо чітко визначені задачі і змушені їх виконувати задля спільної перемоги і банально заради виживання. Проте я волію, якщо є така можливість, ставити в один наряд або залучати до інших завдань людей, яким комфортно працювати разом.

Сили ТрО — така структура, в котру попадають найрізноманітніші люди: і по віку, і по статі, і по попередньому досвіду. Серед нас є підприємці, директори, студенти, водії таксі, працівники заводів, бухгалтери і заробітчани, котрі повернулись з-за кордону, аби стати на оборону своєї держави.

Кожен з бійців прожив добрячу частину свого життя до того, як взяти в руки зброю, і тому раптом стати військовою людиною вдалося не всім однаково. Проте в тих умовах, в яких ми зараз перебуваємо, навички і знання практично кожного в різний спосіб допо­магають підрозділу справлятися з поставленими завданнями.

Бути прикладом для солдатів

Мудрість командира полягає у тому, аби правильно розподіляти завдання між бійцями, аби вони максимально ефективно були виконані.

Командир будь-якого відділення завжди повинен бути готовим взяти на себе команду­вання взводом. Ми знаходимося на війні, а тут трапляються дуже різні події, і це ще нічо­го, якщо командир взводу несподівано поїхав у відрядження або відпустку за сімейними обставинами. А буває і значно гірший розвиток подій. Тоді доводиться не тільки швидко переймати командування, ухвалювати рішення, орієнтуватися у ситуації, а ще і додатко­во працювати з морально-психологічним станом особового складу.

Добре, коли сержантський склад добре ладнає між собою, радиться, розподіляє обов’яз­ки і спільними зусиллями діє в інтересах взводу, як єдина команда. Мені пощастило бути частиною такої команди.

Моя основна порада — робіть добре свою роботу і будьте прикладом для своїх солдатів. Слухайте своїх людей, підтримуйте їх, навчайте, дбайте про них. Але не забувайте дбати про себе. Це як в сім‘ї: добра мама — то виспана і нагодована мама.