На «важкому нулі». Поради Старого

Зведена рота 244-го батальйону провела майже 5 місяців у районі Бахмута. Командир 3-ї роти з позивним Старий ділиться своїм досвідом та порадами.

У складі зведеної роти ми виконували бойові завдання в районі Бахмута і Соледара з червня по листопад 2022 року. Я починав служити командиром взводу, але невдовзі після того, як ми заїхали на позиції, один із наших підрозділів потрапив в оточення. Хлопці вийшли, але пропав безвісти командир нашої роти. Саме тоді комроти став я. 

Тактика «вагнерів»

Ми стикалися з «вагнерівцями» на різних локаціях, і їхня тактика трохи змінювалась. Спочатку вони заходили на світанку та під час заходу сонця, потім почали заходити в дощ та вночі. А коли ми стояли під Бахмуцьким, то «вагнери» йшли хвилями: одна хвиля, 2-3 години відпочинку і знову, і знов.

Саме під Бахмуцьким у нас був настільки інтенсивний бій, що мій підрозділ із 16 бійців витратив 24 тис. патронів, 6 ящиків гранат та 6 ящиків пострілів до РПГ за добу. Тоді ми знищили 114 росіян – це підтверджена цифра, ми порахували «двохсотих». Вони просто через свої трупи переступали і йшли, а ми їх косили.

Якщо повернутись до теми тактики, то всі їхні атаки, зрозуміло, починаються з артпідготовки. Потім по нас працював танк з дистанції близько 2 км, а в кінці АГС. От якщо чуєш АГС, значить, вони вже близько, і скоро буде штурм.

Як правило, вони штурмують групами по 8 людей – це навчені люди. Якщо їм вдається відбити якусь із наших позицій, то туди заганяють зеків, і вони починають закопуватись. Також у зеків було завдання витягувати трупи «вагнерів» уночі; їх розбивали на двійки, і кожна мала завдання витягнути по 5 мерців за ніч.

Поради командирам

Перш за все – це люди. Коли я став командиром роти, то поміняв повністю командирів взводів та відділень. Я поставив людей не за званнями, а тих пацанів, які мають бойовий досвід, які мають авторитет у колективі. Двох солдатів я подав на молодших сержантів, вони здали екзамени та отримали ці звання, і тепер я подаю їх на лейтенантів.

Я випробував тактику роботи групами. Тобто я відправляв на завдання не відділеннями чи взводами, а збирав групи. Якась група більше підходила для завдань оборони, якась могла зробити хороший маневр. Відповідно я назначав командирів груп, які потім стали командирами відділень та взводів.

Після кожного бою ми сідали і говорили – що в нас вийшло, а що ні. Це завжди було емоційно, тому що завжди чогось не вистачає: мало мінометів, мало арти, десь ми неправильно щось підвезли. Ми аналізували і виправляли свої помилки.

Потрібно завжди бути поруч зі своїми людьми. Були такі позиції, де я на «нулі» в окопі стояв з хлопцями, були такі, що за 400-500 метрів від позицій знаходились. Але увесь час потрібно тримати руку на пульсі подій.

Важливо вчасно відводити людей відпочивати. Якщо люди стоять на «важкому нулі», там, де бій іде 24/7, то більше доби там знаходитися не можна. Потім бійцям потрібно 3-4 дні на відпочинок у тилу, як правило, це 10-15 км від лінії зіткнення.

Якщо позицію не сильно атакують, скажімо, один раз на день, то можна 3-4 дні спокійно стояти. Головне – вчасно підвозити людям БК та припаси. Якщо це друга лінія, де нема контактів з руснею, але є артобстріли, то можна і тиждень стояти.

Дуже важливо – це ваші «очі». Якщо у вас є дрон – нехай хлопці постійно вчаться. Мої хлопці постійно літали, відео виводилось на екрани в штаб для керування боєм.

Намагайтесь самостійно вирішувати, як виконати завдання. Наш підрозділ був приданий різним батальйонам, і на перших порах командири намагались розказувати мені, що робити, де копати. Але на місці завжди видніше, як краще виконати завдання. Тому я домовлявся, що нам дають БР-ку, а далі я сам вирішую, як не допустити прорив. Тому що я знаю, на що мої люди здатні і якими засобами та силами я можу закрити свою ділянку.

Не беріть на «нуль» зайвого спорядження. Перед виїздом хоча би день побігайте в повній «снарязі», пострибайте, перевірте, чи вам зручно. Не варто тягнути в окопи великий баул. Беріть із собою маленький рюкзак з речами, який не шкода втратити.

Фізична форма теж важлива. Намагайтесь на «нуль» старших людей не виставляти. Буває таке, що потрібно зробити маневр 3-4 км, перегрупуватись, а вони після бою, після безсонної доби не зможуть зробити це фізично. Завжди є робота в тилу, краще хай вони там працюють.

Наприклад, у мене є троє водіїв, вони не стоять в окопі, а тільки дивляться за машинами. І я впевнений, що в мене машини завжди на ходу. Вони не бояться під обстрілом під’їхати, зробити евакуацію, БК підвезти.

За моїм досвідом, людина стає воїном, коли пройде три важких етапи. Перший – це пережити обстріл, коли лягає біля тебе так, що землею притрушує. Другий – це пережити контакт з росіянами, коли ти його очима бачиш і стріляєш. І третій – це коли на твоїх очах поранили твого друга.

Після кожного з цих етапів ти потрапляєш у психологічну яму, з якої треба вигребти. І тільки людина ці три моменти пережила – вона стає воїном. Такий воїн буде воювати далі та на будь-яке завдання з тобою піде.