Курс мінної безпеки мають пройти всі

Наскільки важливо навчати солдатів мінно-вибуховій справі розповів нам сержант Михайло «Рамірес». У ци­вільному житті – юрист. До тероборони доєднався ще у 2019 році. Після широкомасштабного вторгнення прохо­див службу в інженерно-саперному взводі. У минулому році на Бахмутському напрямку отримав тяжку травму. З грудня 2022-го і дотепер перебуває на реабілітації, за­ймається викладацькою роботою.

Що треба знати першочергово

Ворог веде проти України справжню мінну війну. Оку­пант використовує не тільки величезні запаси радянських мін, але і активно апробовує нові зразки мінного озброєн­ня. Тому важливість навчання особового складу ЗСУ мін­ній безпеці та інженерно-саперній справі є пріоритетним завданням.

Слід виокремлювати два напрямки підготовки: мінна безпека та інженерно-саперна підготовка.

Курс мінної безпеки має пройти кожен вій­ськовослужбовець, незалежно від його ВОСу, посади, віку, звання.

Курс інженерно-саперної підготовки передбачає підго­товку саперів-спеціалістів, які вивчають, зокрема, поря­док застосування інженерних боєприпасів та інших вибу­хових пристроїв.

Насамперед бійці повинні візуально ознайомитись з класифікацією мін, які використовує ворог: як розпізнати, їхні властивості, бойову роботу, ознаки виявлення і поря­док дій при виявленні. Сукупність засвоєних знань є запо­рукою якщо не уникнення, то значного зменшення втрат від ворожих мін.

Що ворог мінує першочергово

Міни не можуть бути самостійним видом озброєння, який вирішить всі питання, що стосуються оборони. Міни є складовим елементом цілої системи оборони тієї чи ін­шої ділянки.

Головне призначення мін полягає не стільки у тому, щоб завдати втрат супротивнику, скільки у обмеженні його маневру. Щоб по ворогу можна було ефективно «відпра­цювати» точнішими чи потужнішими засобами ураження.

Супротивник, маючи значні запаси радянських мін, а також час на підготовку, встановлює вздовж своєї лінії оборони величезні мінні поля. Використовують десятки, якщо не сотні тисяч мін. Тому найперше заміноване місце – передполе перед ворожою лінією оборони.

Найпершою умовою виконання наступальної операції є ретельна інженерна розвідка, яка має виявити ворожі мінні поля, встановити їх властивості та підготувати від­повідні заходи для прориву мінного поля.

Прорватися крізь оборону ворога

Прорив оборони ворога — це складна з військової точки зору операція. А враховуючи щільність мінування супротивником територій – це завдання ще складніше.

Його виконання напряму залежить від наявності спеціалізо­ваної інженерної техніки у наших підрозділах і вміння її вико­ристовувати. Україна отримує від США та європейських союз­ників спеціалізовані бойові машини, призначені для прориву ворожих мінних полів. Але їхньої кількості поки недостатньо.

Досвід війни вимагає від України негайної роз­робки та налагодження виробництва власних ін­женерних машин.

Головні правила мінування

Головною запорукою того, що власні мінні поля будуть ефек­тивними і умовно безпечними для своїх військ – належна організація і фіксація процесу мінування. На будь-яке мінне поле, навіть на одиночну міну чи групу мін, складається фор­муляр мінного поля. Це документ, який розробляє керівник мінувальних робіт. В ньому він зазначає місце розташування мінного поля на місцевості з точним зазначенням географіч­них координат, а також його інші властивості: кількість мін, кількість рядів мін, їхній тип тощо.

Завдяки формуляру наші бійці знають місце розташування свого мінного поля і через систему зв’язку сповіщають про нього й інші підрозділи. Таким чином ризик втрат на своєму мінному полі буде зведений до мінімуму.

Важливо пам’ятати: згідно з положенням От­тавської конвенції про заборону протипіхот­них мін ставити протипіхотні міни з натяжним датчиком цілі (міни-розтяжки) бійцям ЗСУ забо­ронено.

Західні міни на озброєнні у зсу

У пакет військової допомоги Україні США та європейські со­юзники включили міни різного призначення. Проте процес навчання ускладнюється через відсутність тренувальних зраз­ків. Наприклад, на озброєння ЗСУ надійшли і активно експлу­атуються американські протипіхотні міни М18А1 «Клеймор». Але ні я, ні багато моїх колег в очі не бачили навчальні зразки цих мін.

Іноземні протипіхотні та протитанкові міни хоч і мають свої особливості у експлуатації (насамперед через різну матеріаль­ну частину інженерного озброєння), проте ця риса не є визна­чальною.

Визначальними є дві речі: достатня кількість мін для масо­вого застосування та вміння використовувати їх на полі бою з максимальною ефективністю. Навіть 20 найсучасніших про­титанкових мін не спроможні зупинити просування танково­го батальйону. А без фахових знань у частині застосування мін під час оборонного бою їх використання буде неефективним.