Хто такі капелани і яке основне завдання капелана на фронті

Чи існує міжнародний день капелана? Хто такі капелани і яке основне завдання капелана на фронті — розповідає Сергій Дмитрієв, головний військовий капелан Сил територіальної оборони ЗСУ.

Капелани можуть бути не лише військовими

У IV столітті римський солдат-кавалерист, християнин на ім’я Мартин, зустрів на дорозі жебрака, який весь здригався від холоду. Не маючи ані часу, ані достатньо грошей, він узяв меч та відрізав половину свого плаща, званого “капа”, і віддав жебракові.

Наступної ночі йому явився у видінні Ісус, загорнутий у цю половину плаща. Згодом Мартин став монахом, єпископом, відомим як святий Мартин Турський, а його плащ зберігали як святиню. Плащ дістався французьким королям, які носили його з собою під час бойових походів і виставляли у похідній церкві-наметі, названій на честь плаща – капелла. Священники, які служили у цій церкві, називалися капелани. Звісно, ці священники не лише відправляли урочисті меси, а ще й служили воїнам – уділяли таїнства, давали поради, були поруч.

Згодом капеланами стали називати усіх священників, які були присутні у військах християнських державах. Вони молилися разом із солдатами, нагадували про необхідність зберігати Божі заповіді навіть на війні. Варто пригадати слова знаменитого історика Нормана Дейвіса: “Капелани своєю присутністю робили війну гуманнішою. Там, де були капелани, – менше знущалися з полонених, менше зачіпали цивільних”.

Тож, небесним покровителем військових капеланів вважається святий Мартин Турський.

В українській історії прообраз капелана зустрічався у княжих дружинах, в козацьких військах. Збереглися імена багатьох капеланів й з армії УНР та УПА, які ділили долю з тодішніми воїнами в походах, поневіряннях, а інколи і у загибелі на полі битви чи ув’язненні в радянських концтаборах та в’язницях.

В сучасному розумінні “капелан” – це священнослужитель, який має богословську освіту і здійснює своє служіння для закритих спільнот, відокремлених груп людей. Можуть бути капелани військові, лікарняні, пенітенціарні та інші. Загалом капелани можуть служити всюди, де потрібна постійна присутність священник та врахування особливих потреб групи людей.

Але ми зараз все-таки більше про військових капеланів. Від початку війни у 2014 році священники були разом з українськими військовими – спершу суто на волонтерських засадах, а потім їх вже почали оформляти за трудовою угодою як працівників.

Узаконення капеланської діяльності

Законопроєкт “Про військове капеланство” до Верховної Ради України був внесений лишень 22 січня 2021 року, і тільки 30 листопада 2021 року ухвалений закон підписав президент.

Згідно з цим законом, військовим капеланом може бути громадянин України, який є священнослужителем зареєстрованої в Україні релігійної організації та який отримав від керівного центру (управління) відповідної релігійної організації мандат на право здійснення військової капеланської діяльності.

До слова, в Православній Церкві України дозвіл на право здійснення військової капеланської діяльності від ПЦУ підписує особисто Блаженніший Митрополит Епіфаній.

Посада капелана тепер вважається офіцерською. Окрім вищої богословської освіти, капелан проходить навчання за спеціальною програмою підготовки військових капеланів у відповідних вищих військових навчальних закладах Збройних Сил України, Національної гвардії України тощо. На сьогодні священнослужителі проходять додатково ще спеціальні курси на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Діяльність капеланів чітко прописана у законі – це задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців, працівників та їхніх сімей. До обов’язків військового капелана входять і душпастирська опіка, і релігійно-просвітницька робота, і соціально-доброчинна діяльність, і консультування командування з релігійних питань.

Традиційно, кожна професія має своє свято – пожежники, вчителі, екскурсоводи. У США день капеланів відзначають у другу суботу лютого. У Польщі офіційного свята немає, але капеланів там вітають або на День священника (чистий Четвер) або у День Війська Польського (15 серпня).

Капелани служать на фронті попри конфесійні розбіжності

В Україні військові капелани свого офіційного свята поки ще не мають. Офіційне свято має бути затверджене державою, але здається, що тут вирішальне слово має сказати все ж таки Церква. Оскільки покровителем військових капеланів вважається святий Мартин Милостивий (Турський), то цьогоріч Блаженніший Митрополит Епіфаній привітав військових капеланів саме в День пам’яті святого Мартина – 12 жовтня, згідно з юліанським календарем. Раніше ж цей день вшановували 25 жовтня за старим календарем.

Важливо розуміти, що служіння капелана суттєво відрізняється від служіння священника на парафії. Капелани не займаються прозелітизмом, не намагається навернути інших солдат у свою віру. Ми працюємо виключно зі своєю паствою.

Звісно, війна вносить свої реалії. У 16 столітті ксьондз сповідав православного жовніра, а православний священник провадив службу для католиків. Якщо “свій” капелан був далеко, то для задоволення потреб військових запрошували того священнослужителя, який поруч.

Сьогодні на фронті православному капеланові часто доводиться молитися разом із мусульманином, агностиком, людьми різних релігійних переконань.

Коли у воїна після перших боїв починаються панічні атаки, то допомогу слід надати тут і зараз, не чекаючи поки повернеться священник, що відповідає віросповіданню воїна. Все як і 400 років тому.

Наш обов’язок – служити Богові й людям, попри конфесійні розбіжності.

В армії немає проблем щодо віросповідання побратимів, кожен поважає один одного. І ми це підтримуємо.

Військовий капелан має знати смаки побратимів

Душпастирська опіка та турбота про дух українського воїна. Часто душпастирська робота важливіша за звершення релігійних обрядів та займає багато часу. Але душпастирська опіка – це не навчати, не брати верх над кимось.

Тут про вміння слухати, спілкуватися та створювати відносини. Вчителем, духовним начальником бути легко, але ж начальства в солдата і так вистачає! Військовий капелан повинен бути другом, тим, з ким можна поговорити не тільки про Бога, про все на світі: про родину, про улюблені фільми.

Ми жартуємо, сміємося, згадуємо приємні моменти довоєнного життя. Якщо ми будемо постійно ходити в траурі та смутку, то людина просто зійде з розуму. Військовий капелан знає смаки побратимів, які їхні улюблені цукерки, а на що в них алергія. Часом священник навіть знає як військовий хотів би, щоб його провели в останню путь.

Капелани працюють на передовій не увесь час. Ми відвідуємо поранених у шпиталях, буває що вивозимо військових на відпочинок. Ми спілкуємося з родинами воїнів – зокрема й загиблих. Доводилося довго мовчати з посивілою від горя мамою, яка втратила єдиного сина, що пішов захищати Україну.

Становище капелана – двояке. З одного боку, священник в однострої – лідер, духовний пастир, вища істота. З іншого – він і є, і має бути одним з тих, кому служить. Жити з ними, їсти один хліб, відчувати їхні потреби. Бути побратимом, рівним. Це щось подібне до того як Христос спустився на землю. Залишаючись Богом, він одночасно став людиною. Таке порівняння – не перебільшення, адже кожен, хто служить ближньому є подібним до Христа – так само як Христос живе у кожному нашому ближньому. Знов-таки, згадаємо святого Мартина і Христа, одягненого у його плащ.

Іноді важко підбирати слова

Коли ти священник у церкві, то до тебе приходять переважно ті, хто вже шукає Бога, хто хоче бути з ним. А капелан сам іде до людей, а люди бувають різні. Слід розуміти, що наші захисники – це звичайні люди, з різними характерами, особливостями, зі своїми недоліками. Але так само слід пам’ятати, що ця недосконала людина зголосилася піти і захищати конкретно вас. Вона витрачає своє здоров’я, свій час на те, щоб захищати незнайому людину. Це сильний вчинок, і це багато говорить про цю людину.

Так, не завжди бійці запитують про Бога, але Бог завжди є посеред нас. І разом із капеланом Він слухає військового. Особливо це відчувається у критичні моменти, коли до Бога звертаються навіть атеїсти!

Інколи важко підбирати слова. Та часом вони і не потрібні. Часом достатньо просто помовчати, погріти в руках вже холодну каву. Цього буває більше, ніж достатньо, щоб людина відчула спокій. Якось бойовий пес підбіг, лизнув неголену щоку, врятувавши від розпачу та болю.

Що капелани говорять собі, коли стає страшно?

Солдати багато чого запитують у капеланів: коли надійде озброєння і як воно їм допоможе. Одна з найболючіших тем – тил. Воїнам важливо, що б в тилу пам’ятали про війну, щоб допомагали фронтові, не лише красивими словами, а й на ділі. Щоб військових – і загиблих, і живих – гідно вшановували.

Та найчастіше солдати питають про віру: “Падре, чого вчить нас ваша віра? Терпіти? Вона зрощує терпіл?”.

Мій Бог вчить мене любити, передусім ближніх. А якщо любити – то поважати, то захищати. Захищати від зла, від нападів, від цькування та плюндрування. Христос терпів виключно з любові до своїх людей. Але він ніколи не терпів фарисейства. Він навіть вигнав торговців із храму.

Мій Бог був поруч з запорізькими козаками. Мій Бог був поруч з українцями, які пережили голодомор. Мій Бог був поруч із воїнами УПА, тоді, коли молоді хлопці та дівчата з нерівними силами боролися проти російських окупантів, проти нелюдів, в яких не тільки Бога не було, в них серця не було. Мій Бог зараз поруч із хлопцями та дівчатами, які знову протистоять тому самому ворогові – Російській імперій, як і багато сотень років тому.

Мій Бог дає їм силу через їхню любов до рідних, до України, невтомно вести нерівну боротьбу та триматися заради зустрічі з близькими, заради майбутнього нашої держави.